Європейська комісія оприлюднила результати масштабного опитування «Євробарометра», присвяченого рівню фізичної активності та спорту серед жителів країн Європейського Союзу. Згідно з дослідженням, у якому взяли участь 26 508 осіб, загальна залученість населення до регулярних тренувань та активного пересування зросла порівняно з показниками 2022 року. Водночас доступ до занять фізичною культурою зберігає виражену соціальну нерівність, безпосередньо залежачи від рівня доходів, віку та освіти респондентів.
У Німеччині результати дослідження актуалізують питання доступності спортивної інфраструктури для сімей зі скромними доходами та інтеграційного потенціалу місцевих спортивних спілок.
- Що показало опитування: Частка жителів ЄС, які заявили, що ніколи не займаються спортом, знизилася з 45% (у 2022 році) до 39%.
- Ключові контрасти: Лідерами за щоденною активністю стали Фінляндія та Данія, тоді як у Португалії, Греції та Румунії дві третини громадян не займаються спортом взагалі.
- Головні перешкоди: Брак часу (37%), відсутність мотивації (26%), стан здоров’я (15%) та фінансові витрати на абонементи (12%).
Статистика «Євробарометра»: динаміка та регіональний розрив
Майже половина опитаних громадян ЄС повідомили, що виконують фізичні вправи або займаються спортом щодня чи кілька разів на тиждень. Значне зростання зафіксовано у сфері повсякденної рухливості: частка тих, хто дістається до роботи чи навчання пішки або велосипедом, збільшилася з 24% у 2022 році до 37%. Крім того, 72% респондентів зазначили, що регулярно здійснюють піші прогулянки тривалістю не менше 10 хвилин поспіль.
Водночас у країнах союзу зберігається глибокий регіональний розрив:
- Північні країни: У Фінляндії (21%) та Данії (20%) зафіксовано найвищу частку жителів, які тренуються щодня; ще 59% в обох країнах займаються спортом кілька разів на тиждень.
- Південь і схід Європи: Найменшу залученість відзначено в Португалії, де 68% зізналися, що ніколи не тренуються, а також у Греції та Румунії (по 66%).
Більшість опитаних наголосили, що фізична активність безпосередньо покращує психічне самопочуття та сприяє зміцненню зв’язків усередині місцевих громад.
Соціально-економічні бар’єри: фактор доходу та освіти
Дослідження виявило пряму залежність регулярності тренувань від матеріального достатку та рівня освіти.
Серед громадян, які зазнають постійних труднощів з оплатою рахунків, частка тих, хто повністю ігнорує заняття спортом, становить 54%, тоді як серед фінансово благополучних респондентів цей показник удвічі нижчий — 26%. Аналогічний розрив простежується за рівнем освіти: 59% європейців, які продовжували навчання до 20 років і старше, тренуються кілька разів на тиждень, тоді як серед тих, хто завершив навчання в 15 років і раніше, таких лише 23%.
Виконавча віцепрезидентка Європейської комісії із соціальних прав та навичок Роксана Минзату (Roxana Mînzatu) зазначила, що спортивна інфраструктура не повинна залишатися привілеєм:
«Все більше європейців долучаються до активного життя, але можливість займатися спортом і надалі занадто сильно залежить від доходу, віку та освіти. Усі повинні мати доступ до недорогого спорту та безпечних місць для занять поруч із домом. Це означає відкривати двері для дітей із сімей, які не можуть дозволити собі клубні внески, для літніх людей та людей з інвалідністю», — підкреслила представниця Єврокомісії.
Особливості доступного спорту в Німеччині: клуби та програми підтримки
Для жителів Німеччини бар’єр дорожнечі комерційних фітнес-центрів традиційно компенсується розвиненою мережею громадських інститутів і програм соціальної підтримки:
- Некомерційні спортивні товариства (Sportverein): У Німеччині діє понад 85 тисяч спортивних клубів, де членські внески мають символічний характер (як правило, від 5 до 15 євро на місяць). Для іммігрантів і біженців клуби є ключовим майданчиком мовної практики та інтеграції в місцеву громаду.
- Профілактичні курси лікарняних кас (Präventionskurse): Державні лікарняні каси (GKV) відповідно до § 20 П’ятого тому Соціального кодексу (SGB V) компенсують застрахованим громадянам до 80–100% вартості сертифікованих курсів йоги, плавання, функціонального тренінгу та оздоровчої гімнастики (до двох курсів на рік).
- Пакет для дітей «Освіта та участь» (Bildung und Teilhabe — BuT): Сім’ї, які отримують допомогу по безробіттю (Bürgergeld), житлову субсидію (Wohngeld) або доплату на дітей (Kinderzuschlag), мають право на щомісячну державну субсидію в розмірі до 15 євро на кожну дитину для оплати спортивних секцій, музичних шкіл або членства в клубах.
Публікація загальноєвропейського опитування нагадує про важливість підтримки фізичного та емоційного здоров’я в умовах адаптації до життя в новій країні. У Німеччині високі ціни комерційних тренажерних залів не є перешкодою для занять спортом: система локальних спортивних спілок (Vereine) та встановлені законом компенсації через лікарняні каси дозволяють тренуватися за мінімальних витрат. Для отримання інформації про дитячі субсидії достатньо звернутися із запитом до місцевого Jobcenter або відділу соціального забезпечення (Sozialamt).